Поющие трусы - Фильм, про клип.

Андрій Данилко: "Я думаю, справедливые разговоры о том, что первое место - это политическое место. То есть, человек по-честному может получить второе место. Как потолок.

Нет, я реально болел за Марию Шерифович. Это правда. Не потому что она там первое место получила. Но я считаю, что звездой Евровидения-2007 была все-таки Верка Сердючка, объективно говорю, это не то, что я нескромный. И можете спросить у любого журналиста, не зря у нас такой приз и у людей, которые там были, они вам сами расскажут.

Я считаю, что звездой Евровидения-2007 была только Верка Сердючка".

Вона стала найскандальнішою персоною Євробачення останніх років. Її пісню "Лаша Тумбай" співала вся Європа. Народ танцював і розмахував руками, як Вєрка, крутив на голову п'ятикутні зірки з фольги. "Лаша Тумбай" потрапила на 8-ме місце найпрестижнішого у світі американського хіт-параду "Білборд".

Андрій Данилкр вважає, що зіркою Євробачення-2007 була лише Вєрка Сердючка

У її часи все було інакшим. Тоді європейське пісенне зібрання сприймалося, як шляхетний жест запрошення до об'єднання націй повоєнної Європи. Кожна країна репрезентувала свою культуру. Ліз Асія - швейцарська співачка, яка виграла перший конкурс Євробачення у 1956 році.

Ліз Асія: "Повністю все, повністю все змінилося, тотально. В першу чергу тому, що на самих початках Євробачення кожна країна мала представляти пісню свого композитора і автора слів. Я вже не говорю про виконавця. Це мала бути пісня, яка раніше не звучала. Музика обов'язково жива. Боже, як це красиво виглядало, коли на сцені святковий оркестр. Його звучання просто заворожувало…"

Ані Лорак була готовою перемагати на Євробаченні уже 2005-го

Тепер на Євробаченні не важливо, як ти співаєш і яке у тебе шоу. Якщо ти з західної Європи, то отримати перемогу практично неможливо. Причина - перехресне голосування східних країн. Минулого року Захід почав вимагати від Європейського мовного союзу реформувати систему голосування.

Німецька газета Der Tagesspiegel писала: через тріумф Сходу західна Європа втрачає інтерес до пісенного конкурсу. Євробачення перестає виконувати свою місію.

"Безперечно, конкурс Євробачення-2007 пройшов під знаком східної Європи: 16 перших місць, - повідомляла французька газета Le Temps.

Британська "Дейлі Телеграф" закликала до змін, оскільки політично заангажове голосування, за принципом “сусід сусідові”, вже стало звичайним.

Андрій Данилко каже, що працювати на конкурсі довелося надзвичайно тяжко

"Я видел небо! Хирургия дала мне такие страсти, которых не может дать ничто другое. Я - творец. Я - исполнитель. Совесть - вот мой главный судья. А кто может наложить большую ответственность?.." - Микола Амосов

Амосов іде по доріжці понад урвищем до інституту.

Віталій Коротич: "Ви знаєте, таких людей взагалі не люблять. Колись один відомий актор, Миронов, сказав, що коли він готувався до ролі князя Мишкіна, він вирішив один день поводитися як князь Мишкін і він всім говорив правду цілий день. Він казав: "Я трохи не збожеволів, я не вмію так жити, я не хочу так жити, я зіпсував стосунки з половиною своїх друзів." Амосов говорив правду.

Український Гіппократ - Микола Амосов

Все почалось 15 червня 1934 року у кав`ярні Клюбу Товажискего по вул. Фоксаль, 3.

Сюди зайшов Броніслав Пєрацький - міністр внутрішніх справ Польщі. Особистий друг президента Юзефа Пілсудського любив пообідати і випити кави саме тут.

Аж раптом до нього з-за спини підійшов молодик і зробив три постріли з револьвера. Єдиний, який потрапив у голову Пєрацького, й виявився смертельним. Постріли в міністра зробив член Організації українських націоналістів Григорій Мацейко на псевдо "Гонта". Вбивство популярного політика викликало шок у Польщі. Акт терору засудили всі політичні партії та впливові персони, зокрема й митрополит Андрей Шептицький.
Втікаючи, бойовик втратив бомбу. Поляки так і не змогли його зловити. Мацейкові вдалося втекти аж до Аргентини і там він помер у рік 30-тиріччя свого легендарного чину.

Від Степана Бандери била невичерпна енергія та фантастична сила

Леонід Кравчук: "Оце поза Лобановського під час гри. Він так і сидів, і, як маятник, робив такі рухи. Жодного іншого емоційного сплеску не було - це був його найсильніший внутрішній стан. Людини, яка не просто вболівальник. Людини, яка знає, що завтра скажуть мільйони людей своє слово про головного тренера. Тому що все фокусувалося на ньому.

Справді, мій Лобановський, бо я його знаю дуже добре. З 1979 року. Я з ним часто зустрічався - в ЦК, після ЦК, в літаку, коли ми грали на виїзді. Це була подорож роздумів, і туди, і в зворотній бік ми сиділи поряд, вели розмову. Лобановськй - дуже щира людина, відверта. Хоча він ніколи не демонстрував цього публічно. Лобановськй зовні справляв враження замкненої людини. Суворої, зосередженої, сконцентрованої завжди на цілі. На меті.

Кажуть, що у своїй справі Лобановський випередив час років на двадцять

Він міг стати ким завгодно. Вельможним, шанованим, багатим… Сковорода був дуже міцним горішком. Інтелектуалом, котрий звик отримувати від життя лише найкраще.

Тож він уклав угоду з самою долею… Умови такі: я тобі віддаю життя, а ти мені - найдорожче, що є у цьому житті - свободу!

Загальновідомий факт: філософ Сковорода блукав селами й жив по хатах. При собі завжди мав торбу і Біблію. Інших особливих прикмет не мав.

Ма-я-чня. Насправді, "ходіння у народ" Сковорода розпочав лише через п’ятдесят років після смерті.

Саме тоді його постать виринула із небуття. Кажуть, навіть портрети Сковороди з’явилися у домівках.

Насправді ж, за життя народного філософа у народі ніхто не знав і знати не міг. Не тому, що люди були неписемні чи непутящі. Ще й як були!
От лише твори Сковороди існували тільки в кількох примірниках. Друг переписав.

Про життя Григорія Сковороди і досьогодні ходить багато легенд...

Манана: "А я й не чула, що вона тут, у Хоні, жила".

Батько: "Так, вона жила десь поряд із нами. Але дуже недовго. Взагалі-то вона багато мандрувала Грузією. Я чув, у Кутаїсі мешкала".

Манана: "Так ось чому вони тут знімають кіно про Лесю Українку".

Роман Віктюк: "Свої останні 5 років вона прожила тут, у Грузії. Тут і померла у злиднях, подолавши свій тридцятирічний біль, велика українка, велика жінка, велика поетеса. Я представляю фільм про Лесю Українку. Я - Роман Віктюк".

Ада Роговцева читає уривок з листа: "Люба мамочко! Ти не радиш нам їхати на Кавказ, але я так вирішала: Кльоню я на самоті не покину".

Франко вважав Лесю Українку чи не єдиним мужчиною в Україні

1764-го року в Дрогобицькому повіті спалили останню в цих краях чаклунку. Ім’я нещасної жертви не збереглося. Знаємо лише де це сталося - село Нагуєвичі. Через 70 років в тому самому селі знову запалає багаття. Галичина саме потерпає від епідемії холери. Проте в уяві нагуєвичан люди вмирають не від хвороби - їхню кров смокчуть упирі. Двох таких знайшли поміж мешканців села і спалили на вогні. Це сталося лише за 20 років до того, як тут з’явиться на світ Іван Франко, один з перших модерних інтелектуалів, котрому судилося вивести свій народ зі світу забобонів на європейський обшир.

Про галичан середини ХІХ століття кажуть, що вони їдять вполовину, а працюють на чверть. Три чверті населення краю - неписьменні, кожна друга селянська дитина вмирає в перші роки життя. Але найсхідніша провінція Австро-Угорської імперії, як і ціла Європа, стоїть на порозі великих змін.
Іван Франко - інтелектуал, що вивів свій народ із світу забобонів на європейський обшир

Дмитро Корчинський: "Хмельницький не лише в сльозах, але в крові стількох тисяч і міріад християн міг не лише зануритися, але й утонути. Гробокопач свого і нашого народу. Відзначався жорстокою підступністю і підступною жорстокістю!" - Так казали про нього вороги. Але тільки під Богдановою рукою українці почали усвідомлювати себе нацією.

Україна тоді була що Чечня - переповнена людьми, які не визнавали жодного авторитету над собою. Не визнавали над собою жодної влади і зовсім не боялися смерті.

І велич Хмельницького - та, що він міг обходитися з цими, керувати цими вовками. Тому що вирішувати справи козаками - це все одно, що травити зайця вовками, і ніколи не знаєш, на кого ці вовки кинуться - на зайця чи на тебе.

Українська скарбниця перемог досі заповнена переважно зусиллями Богдана Хмельницького

В’ячеслав Чорновіл: "Це сьогодні в мене рекламний забіг, справді. Я бігав все своє життя. Бігав навіть в тюремних прогулочних двориках… Потім почалася передвиборна кампанія. Просто не знаходжу для того часу і можливостей. Але сьогоднішній забіг мені так сподобався, тим більше, на місцях моєї юності. Ось мене раздражнили, і з завтрашнього дня починаю бігати - вже не для реклами".

Тарас Чорновіл: "Йому колись в КГБ присвоїли прозвіще - Невгамовний. Він мчався в цю політику, він мчався в неї в 60-их роках".

В. Чорновола починалися акції протесту по всіх таборах - починаючи від Мордовії і закінчуючи Колимою